Словник української мови (1927)/зуспіти
| ◀ зуспіт | Словник української мови З зуспіти |
зустрівати ▶ |
|
Зу́спі́ти, пі́ю, єш, гл. 1) Встретить. Ми першого очима зуспіли Чайченка. МВ. II. 95. І не счулась, як зуспіли дніпрові дівчата. Шевч. 359. *2) Постигнуть, приключиться. Ви знаєте, яке нас зуспіло нещастя? Тобіл. IV. 119.