Словник української мови (1927)/зчесати
| ◀ зчеркувати | Словник української мови З зчесати |
зчинити ▶ |
|
Зчі́сувати, сую, єш, сов. в. зчеса́ти, зчешу́, шеш, гл. 1) Расчесывать, расчесать. Іди, сину, додомоньку, змию, зчешу тобі головоньку. Чуб. V. 937. 2) Срубить. Нема вже шаблі, що не одну татарську голову зчесала. Стор. I. 15. *3) Только сов. в. высечь. Сл. Яворн.