Словник української мови (1927)/зчинити
| ◀ зчесати | Словник української мови З зчинити |
зчиняти ▶ |
|
Зчиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зчини́ти, ню́, ниш, гл. Делать, сделать, производить, произвести, совершать, совершить. Всіх козаків поїла, кормила, по Івасю Вдовиченку похорон і весілля зчинила. Мет. 424. — бу́чу. Поднять шум.