Словник української мови (1927)/зіпати

by Борис Грінченко

◀ зіпання

Словник української мови Борис Грінченко З зіпати

зіпнути ▶

Київ: Горно, 1927

Зіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Кричать, орать. О. 1862. I. 42. То піп дурний — нащесерце зіпає. Ном. № 12464. 2) = Зіха́ти 2 и 3. Курєтко туй-туй здохне; от іще зіпає ледві. Вх. Зн. 22.