Словник української мови (1927)/кава
| ◀ кав | Словник української мови К кава |
кавал ▶ |
|
Ка́ва, ви, ж. 1) Кофе. Та готуй їй чай, та готуй їй каву. Левиц. I. 318. 2) Сивая ворона. Чорні кави, чорні врани круту гору вкрили. «Чтения Об. Ист. и Др.». 1863. III. 21. 3) м. Род пугала. Часом Галя жахнеться і пошептом питає: — «Що ж як кава прийде?» — Не прийде, — одказують їй усі. — «А як вовк присуне?» МВ. III. 68. Пішла б вона гуляти того таки самого вечора, коли б не той вовк невірний з лісу, а що гірш — турбував її той кава навісний, що не знає вона навіть, де він і сидить у світі — чи у лісі, чи під горою на луці, чи у Дніпрі у нурті. МВ. III. 72. *4) Цветок (лупиновый боб) голубого цвета. Крим. Ум. Ка́вка, ка́вонька, ка́вочка, *ка́вця (детск.). За дівчиною всі звони зазвонили, а за козаченьком всі кавки закавчили. Гол. I. 106. Ой ви, кавоньки, ой ви, голубоньки, піднесіться вгору. Нп. Ой кавочки вороночки усе поле вкрили. Нп. Не жаль мені на кавочку, як на тую на ворононьку. Чуб. V. 458.