Словник української мови (1927)/калач
Зовнішній вигляд
◀ калантати | Словник української мови К калач |
калачик ▶ |
|
Кала́ч, ча́, м. 1) Калач. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 1423. Чужим діткам дулі, а нашому калачі, щоб спало уночі. Мет. 3. Вип'є коряк меду чи горілки, калачем закусить. К. ЧР. 273. 2) Детская игра, в которой лежащий вниз лицом ребенок, имея на своей спине пальцы сидящих вокруг детей, угадывает по счету слов песни, на чьем пальце остановилось кольцо. Чуб. III. 99. Ум. Кала́чик.