Словник української мови (1927)/каляти
| ◀ калярувати | Словник української мови К каляти |
калячити ▶ |
|
Каля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Пачкать, марать, грязнить. І вже мені не честь не подоба по ріллях спотикати, жовтих чобіт каляти. Макс. (1849). Глядіть, діти, слави своєї не каляйте. Г. Барв. 293. 2) Испражняться. Мил. 31. А теля стало, каля та й каля; да таку купу накаляло здорову. Рудч. Ск. I. 39. *Як покупиш коняку та ведеш, а вона почне каляти, то це тобі на щастя, а як мочить, то буде нещастя. Крим.