Словник української мови (1927)/канал
| ◀ канава | Словник української мови К канал |
каналія ▶ |
|
Кана́л, лу, м. Канал. Желех. Вся (країна) обсажена садами, виноградом і лісами, вся облита ріками й каналами, з багатими городами й селами. Левиц. Пов. 175. Од послали ж його у сібірну роботу, ще й канали копати. Гринч. III. 596.