Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/кантурь

Матеріал з Вікіджерел

Ка́нтурь, ря, м. = Ка́нта́р 2. Безмена ти не положиш у кишеню, а кантурь положив та й ходи. Полт. г. Слов. Д. Эварн.