Словник української мови (1927)/каня

by Борис Грінченко

◀ канючити

Словник української мови Борис Грінченко К каня

канянка ▶

Київ: Горно, 1927

Ка́ня́, ні́, ж. 1) Четырехугольное углубление, выдолбленное долотом в підва́лині, своло, в которое входит чіп столба. Киев. и Подольск. г. 2) Род коршуна. Ой летіла сива каня по полю. Чуб. III. 251. Пищить як каня. Ном. № 2770. Виглядає, як каня дощу. Чуб. I. 256.