Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/канючити

Матеріал з Вікіджерел

Каню́чити, чу, чиш, гл. Клянчить. Ото канючить. Ном. № 2769. *А взяточок… весьма-очень скусно… треба виканючити. Котл. НП.