Словник української мови (1927)/карий
| ◀ кари | Словник української мови К карий |
карита ▶ |
|
Ка́рий, а, е. 1) Карий. Єсть карії очі, як зіроньки сяють. Шевч. 131. Нащо мені чорні брови, нащо карі очі? Шевч. 40. 2) Вороной. Коню сивий, коню карий. Федьк. Ой у нашім та заводі єсть коняка кара. Гринч. III. 565. Ум. Каре́нький. Очі мої каренькиї, горе мені з вами. Чуб.