Словник української мови (1927)/карлючка
| ◀ карлючитися | Словник української мови К карлючка |
карлючкуватий ▶ |
|
Карлю́чка, ки, ж. Ум. от карлю́ка. О. Мойсей зігнув шию карлючкою, а голова звисла на груди. Левиц. I. 142. Кожда ручка собі карлючка. Ном. № 9718. Загну́ти карлю́чку кому́. Задать трудный вопрос кому, поставить в затруднительное положение кого. *Почав карлючки гнути. Квітка. «Конот. в.». I. 244. Отаку загнув йому карлючку. С. Пальчик Звен. у. Ефр.