Словник української мови (1927)/картка

by Борис Грінченко

◀ картівниця

Словник української мови Борис Грінченко К картка

картник ▶

Київ: Горно, 1927

Ка́ртка, ки, ж. Ум. от ка́рта. 1) Листок книги. Мудрацію сю шановний читець швидко і сам розбере, прочитавши дві-три картки. Ном. VI. 2) Паспорт. Магдусю, Магдусю, маю таку картку, що з'їдемо всю Польшу, ще й землю цісарську. Нп.