Словник української мови (1927)/кевкати

by Борис Грінченко

◀ кевкання

Словник української мови Борис Грінченко К кевкати

кевкнути ▶

Київ: Горно, 1927

*Ке́вкати, каю, єш, гл. О ястребе (ка́ня): кричать. Он каня кевкає, кури кудкудачуть. Франко. «В поті чола». 32. Однокр. в. ке́вкнути, кну, неш, гл. Екнуть. Як махнув під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнуло. Св. Л. 286.