Словник української мови (1927)/клопота

by Борис Грінченко

◀ клопітно

Словник української мови Борис Грінченко К клопота

клопотати ▶

Київ: Горно, 1927

Клопота́, ти́, ж. = Кло́піт. Гроші невеликі, але клопота. Камен. у. Ум. Клопоточка. Та троє дітей покинула, а четверте в сповиточку та на мою клопоточку. Чуб. V. 786.