Словник української мови (1927)/клюка

by Борис Грінченко

◀ клюк

Словник української мови Борис Грінченко К клюка

клюкати ▶

Київ: Горно, 1927

Клю́ка, ки, ж. 1) Палка с крючком, крюк. Коли жиди Христа мучили, на роспятію гей роспинали, клюков за ребра гей розбивали. Гол. II. 23. 2) Клюки́ роби́ти = ключкува́ти. Вх. Уг. 245.