Словник української мови (1927)/клюкати

by Борис Грінченко

◀ клюка

Словник української мови Борис Грінченко К клюкати

клюква ▶

Київ: Горно, 1927

Клю́кати, каю, єш, гл. 1) Клевать. Якіл сів на дуба та й клюка. Мнж. 4. 2) Биться (о пульсе). Вже жили не клюкають. Ном. № 8233. 3) Выпивать, пьянствовать. Клюкнули вже з ранку добре. К. ЧР.