Словник української мови (1927)/ключина
| ◀ ключик | Словник української мови К ключина |
ключиння ▶ |
|
Ключи́на, ни, ж. 1) Жердь. У нас так гарно колиску вішають: парубки ключин чотирі вирубають, ужівками зв'яжуть та батогів два, та на батоги прив'яжуть дошку та й гойдаються. Г. Барв. 64. *А невже немає і ключини — досягнуть у тому колодязі води? Мирн. Ркп. 2) Жердь, которой прикрепляется солома на крыше, *переметина. Ой загув, загув сизий голубочок, сидя на ключині. Мет. 24.