Словник української мови (1927)/кляч
Зовнішній вигляд
◀ клятьба | Словник української мови К кляч |
клячати ▶ |
|
Кляч, ча́, м. Каждая из двух палок на концах рыболовной сети (го́нишної сі́тки), невода; к клячу́ привязан канат, за который вытягивается сеть. Браун. 12. Біля кляча на сподах камінь, щоб сторч кляч ішов. Азовск. побережье.