Словник української мови (1927)/коб

by Борис Грінченко

◀ ко

Словник української мови Борис Грінченко К коб

коба ▶

Київ: Горно, 1927

Коб и коби́, сз. 1) Если-бы, когда-бы. Коб хліб та одежа, то їв би лежа. Ном. Ой коби я зозуленька, щоб я крильця мала, я ж би тую Україну кругом облітала. Чуб. V. 5. 2) Как. Сухий марець, мокрий май, — буде жито коби гай. Ном. № 446. 3) Ка̀к-бы. Пливе човен… коби не схитнувся. Гол. III. 299. 4) Пусть, лишь-бы. Легіні, коби здорові, не конче і журяться про це. Федьк. Коби зуби, то хліб буде. Посл.