Словник української мови (1927)/ковбур
| ◀ ковбота | Словник української мови К ковбур |
ковбчик ▶ |
|
Ковбу́р, ра, м. 1) Яма в воде, выбитая падением последней. Під першим ускоком був ковбур, єго вибила вода. Шух. I. 316. 2) = Ковба́ня. Желех.
| ◀ ковбота | Словник української мови Борис Грінченко К ковбур |
ковбчик ▶ |
|
Словник української мови — К
ковбур
Борис Грінченко
1927
Ковбу́р, ра, м. 1) Яма в воде, выбитая падением последней. Під першим ускоком був ковбур, єго вибила вода. Шух. I. 316. 2) = Ковба́ня. Желех.