Словник української мови (1927)/ковінька
| ◀ ковина | Словник української мови К ковінька |
ковляти ▶ |
|
Кові́нька, ки, ж. 1) Палка с загнутым концом. Род детской игры, в которой кові́нькою гоняется обрубок дерева или камешек. Сим. 6. От этой игры выражение: На́ руку кові́нька. Как-раз того и надо. Как-раз кстати. Сим. 6. Нашому Нечипору на руку ковінька. Ном. Марусі на руку ковінька, — мерщій з хати. Кв. I. 49.