Словник української мови (1927)/кожушок
| ◀ кожушно | Словник української мови К кожушок |
коза ▶ |
|
Кожу́шо́к, шка́, м. Ум. от кожу́х. 1) У новеньких кожушках, у сивеньких шапочках, — так гарно повдягані дітки. Харьк. г. Послі собі й кожушок справимо. МВ. 2) Кожа, внешняя оболочка некоторых животных. В сказке — лягушечья кожа у женщины, превращенной в лягушку. Взяла кожушок з себе скинула, вийшла… Знову кожушок наділи і стала такою жабою, як і була. Рудч. Ск. II. 101. Кожушок у воші. Константиногр. у. 3) — на орі́сі. Листоватая плюска у ореха. Желех. 4) Тонкая кожица поверх молока, киселя и пр. Желех. 5) Мн. Раст. Echinospermum lappula. ЗЮЗО. 121.