Словник української мови (1927)/козацтво
Зовнішній вигляд
◀ козарька | Словник української мови К козацтво |
козацький ▶ |
|
Коза́цтво, ва, с. 1) Соб. Казаки. З Смілянщини, з Чигирина, просте козацтво, старшина на певне діло налетіли. Шевч. 151. 2) Звание казака. Ти свою сиву голову пошануй, коли не шануєш козацтва. МВ. 3) Молодые люди. Нашому козацтву хотілося побачити того дива. Гринч.