Словник української мови (1927)/козацький
| ◀ козацтво | Словник української мови К козацький |
козача ▶ |
|
Коза́цький, а, е. 1) Казацкий, принадлежащий казаку. Не китайкою покрились козацькії очі. Шевч. 2) Казацкий, рыцарский, воинский. Ой засію я надії і думи високі у козацькій, у лицарській натурі широкій. К. Досв. Коза́цьке мо́ре. Черное море. Чорне, або по старосвітському Козацьке море. О. 1862. III. 34. Коза́цьке со́нце. Луна. Козацьке сонце високо підбилось угору; зорі вкрили все небо як ризу К. ЧР. 147. Коза́цький залізня́к. Раст. Phlomis pungens Wild. ЗЮЗО. I. 131.