Словник української мови (1927)/козачка
| ◀ козачище | Словник української мови К козачка |
козачок ▶ |
|
Коза́чка, ки, ж. 1) Казачка. Та хто таке чув, щоб вільна козачка за крепака віддавалась? МВ. Скоро стала козачка козацький голос зачувати. ЗОЮР. 2) Род верхней мужской суконной одежды. Чуб. VII. 419. 3) — піскова́. Насек. Cicindela sylvatica. Вх. Пч. I. 5. *Дітвора висипала з хати на призьпу, проти сонця з козачками грається. Мирн. ХРВ. II. 147.