Словник української мови (1927)/козачок

by Борис Грінченко

◀ козачка

Словник української мови Борис Грінченко К козачок

козаччина ▶

Київ: Горно, 1927

Козачо́к, чка́, ж. Ум. от коза́к. 1) Маленький казак. Я не царенко, не короленко, я ж отецький синок да панок козачок. Чуб. III. 281. 2) Прислуга комнатная из крепостных в прежнее время. *Шевч. 3) Насек. Cerambux. Вх. Пч. I. 5. Червоні козачки… ворушаться по землі. Г. Барв. 541. 4) Мн. Прутики, употребляемые в детской игре того-же имени. Харьк. г. Ив. 38.