Словник української мови (1927)/козирьок
| ◀ козирька | Словник української мови К козирьок |
козиряти ▶ |
|
Козирьо́к, ка́, м. Ум. от ко́зирь. 1) Маленький козырь в картах. Не буду дивиться, нехай козириться; як під тим козирьком сидить чорт з молотком, він іде і кує, мені козирі дає. Мнж. 165. 2) Козырек (головного убора). Вас. 156. 3) Картуз (головной убор). Виходить з могили якийсь пан… Він у козирьку, і той козирьок так і горить, так і горить на йому. СХО. VIII. 316. На йому був московський мундір з червоним коміром, козирок з червоною стрічкою навкруги. Левиц. I. 10. 4) Название вола с рогами, расходящимися в противоположные стороны почти горизонтально, кончики которых загнуты внутрь. КС. 1898. VII. 45. *5) Небольшие сани с сидением. Пир. у., Конон. Ум. Козирьо́чок. То я б свого миленького по шапці пізнала. Хоть по шапці, не по шапці, то й по козирочку. Гринч. III. 177.