Словник української мови (1927)/козиряти
| ◀ козирьок | Словник української мови К козиряти |
козиця ▶ |
|
Козиря́ти, ря́ю, єш, гл. 1) Ходить с козыря (при игре в карты). 2) Храбриться, козырять. Одначе як не козиряв, утратив силу над собою. Мкр. Г. 19.
| ◀ козирьок | Словник української мови Борис Грінченко К козиряти |
козиця ▶ |
|
Словник української мови — К
козиряти
Борис Грінченко
1927
Козиря́ти, ря́ю, єш, гл. 1) Ходить с козыря (при игре в карты). 2) Храбриться, козырять. Одначе як не козиряв, утратив силу над собою. Мкр. Г. 19.