Словник української мови (1927)/кокошка

by Борис Грінченко

◀ кокоші

Словник української мови Борис Грінченко К кокошка

кокошний ▶

Київ: Горно, 1927

Коко́шка, ки, ж. 1) Курица. 2) — зеле́на, зеленоно́га. Пт. Gallinula chloropus. Желех. Ой на горі, на горі кукала кокошка. Гол. II. 204. Гей во моєм городчику зелена кокошка. Гол. II. 422.