Словник української мови (1927)/колобродити

by Борис Грінченко

◀ колобок

Словник української мови Борис Грінченко К колобродити

коловатень ▶

Київ: Горно, 1927

Колобро́дити, джу, диш, гл. Куралесить. Еней добре колобродив і всіх на чудо потрошив. Котл. Ен. Цілу нічку колобродить, за собою челядь водить. Нп.