Словник української мови (1927)/колупати
| ◀ колун | Словник української мови К колупати |
колька ▶ |
|
Колупа́ти, па́ю, єш, одн. в. колупну́ти, пну́, не́ш, гл. 1) Ковырять. Піч колупа́ти — обрядовое действие невесты во время сватовства. Стала коло печі та й колупає її пальцем. Кв. I. 76. Колупну́ло за се́рце. Защемило сердце. Колупнуло Антося за серце, — аж заплакав. Св. Л. 160. *2) Колупну́ти. Выпить, клюкнуть. Сл. Яворн.