Словник української мови (1927)/коліти

by Борис Грінченко

◀ колісчатко

Словник української мови Борис Грінченко К коліти

коліш ▶

Київ: Горно, 1927

*Колі́ти, лі́ю, єш, сов. в. заколі́ти, лі́ю, єш, гл. Окоченевать, коченеть, делаться неподвижным, остановиться. Заколіло веретено в одній руці, а волокно в пучці — в другій. Мирн. ХРВ. II. 11. Горобці по повітках коліли. Мирн. «Повія», I. 113.