Словник української мови (1927)/компанійський
Зовнішній вигляд
◀ компанієць | Словник української мови К компанійський |
компанія ▶ |
|
Компані́йський, а, е. 1) Относящийся к компані́йцю. Полковник компанійський. Шевч. (1883). 235. *2) Общительный, любящий общество. Компанійський це чоловік. Умань. Ефр.