Словник української мови (1927)/компанієць
| ◀ компанист | Словник української мови К компанієць |
компанійський ▶ |
|
Компані́єць, ні́йця, м. Казак легкоконного войска в XVIII веке. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. 361. Ой над Богом над рікою, на турецькій гряниці, там стояли пикиніри, з ними компанійці. Макс.