Словник української мови (1927)/копилитися
Зовнішній вигляд
◀ копилити | Словник української мови К копилитися |
копилиця ▶ |
|
Копи́литися, люся, лишся, гл. 1) Родить вне брака ребенка. Угор. *2) Чваниться, задаваться. І такої, — копилиться й сам не знає чого. Пир. у., Конон.