Словник української мови (1927)/копіт

by Борис Грінченко

◀ копільник

Словник української мови Борис Грінченко К копіт

копія ▶

Київ: Горно, 1927

Ко́піт, поту, м. 1) Пыль (в воздухе). Наче череда йде — такий копіт зіб'ють. Св. Л. 91. За коником став копіт. Чуб. 2) Топот. З копотом і ржанням коней табунових. К. МБ. XI. 42.