Словник української мови (1927)/коралі
Зовнішній вигляд
◀ коралики | Словник української мови К коралі |
корба ▶ |
|
Кора́лі, лів, м. мн. 1) Коралл. Глибоко в морі ростуть коралі. О. 1862. III. 51. 2) Мониста, ожерелье из кораллов. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Ном. № 1560. Ум. Кора́лики. Начипляє кораликів на білую шию. Нп. Ой сусіди, сусідоньки, шо за молодиця, шо різані коралики, шовкова спідниця. Гринч. III. 529.