Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/котити

Матеріал з Вікіджерел

Коти́ти, чу́, тиш, гл. Катить. Лід кріпкий, хоч гармати коти. Ном. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Шевч. 82.