Словник української мови (1927)/котитися
| ◀ котити | Словник української мови К котитися |
котичок ▶ |
|
Коти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Катиться. І по сей бік гора, і по той бік гора, а між тими крутими горами котилась зоря. Мет. Піт з його котиться. Гринч. 2) О кошке, овце и зайце: рождать. Кішка, то вже звір і навіть не несеться, а котиться. Левиц. Пов. *3) Размножаться. На новім хазяйстві… семейка, як кукіль, покотилася. Мирн. ХРВ. I. 140. 4) О дыме, тумане: клубиться. Туман яром котиться, дівці гулять хочеться. Нп. *5) Раздаваться, ртдаваться, звучать. Батогом витрахкує, аж луна котиться. С. Пальчик. Як покотиться грім, як лине дощ… С. Пальчик Звен. у. Ефр.