Словник української мови (1927)/котюга

by Борис Грінченко

◀ котусь

Словник української мови Борис Грінченко К котюга

котюра ▶

Київ: Горно, 1927

Котю́га, ги, м. 1) Ув. от кіт. Стар як котюга, а бреше як щеня. Ном. № 6905. Невже котюга знов думає про сало? К. ЧР. 289. 2) Собака домашняя (у гуцулов). Вх. Пч. I. 16. Котюга забрехала. Шух. I. 89.