Словник української мови (1927)/красивий
| ◀ красень | Словник української мови К красивий |
красивиця ▶ |
|
Краси́вий, а, е. Придающий красоту. Прибігли до його трупу, покропили цілющою водою — він сціливсь; покропили красивою — то був гарний, а це ще кращий став. Мнж. 17.