Словник української мови (1927)/кривитися
| ◀ кривити | Словник української мови К кривитися |
кривісінький ▶ |
|
Криви́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Искривляться. Чобіт кривиться. 2) Кривиться, делать гримасу. Матері, батьки кривились. Мкр. Н. 35. Хто п'є, тон кривиться; кому не дають, той дивиться. Ном. № 11493. *3) — куди́. Делать излучину, делать уклон, изгиб, изгибаться куда. Ця вулиця держить прямо, не кривиться нікуди, а йде прямо аж на кінець села. Крим. Річкою довго їхати, бо вона кривиться сюди-туди; краще піти шляхом, навпрошки. Крим.