Словник української мови (1927)/крийма
Зовнішній вигляд
◀ криівка | Словник української мови К крийма |
крик ▶ |
|
Кри́йма, нар. Закрыто вплотную. По синьому морю як бжоли снували (кораблі), що аж море собою, наче хмарами тими, крийма укривали. ЗЮЗО. I. 176.