Словник української мови (1927)/кріпити
| ◀ кріпець | Словник української мови К кріпити |
кріпитися ▶ |
|
Кріпи́ти и крепи́ти, плю́, пи́ш, гл. Укреплять, усиливать. Вона мене кріпила своєю радою. Г. Барв. 287. Як стали крепить морози… ти такечки більш місяця крепили. О. 1861. V. 73.