Словник української мови (1927)/кінва
| ◀ кінатов | Словник української мови К кінва |
кінець ▶ |
|
Кі́нва, ви, ж. 1) Деревянная кружка. Кухарі ставлять по всіх столах дерев'яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах, теж дерев'яних, горілку, мед, пиво… Стор. II. 150. Взяв раз покуштував, удруге напився (пива), а втретє як узяв ту кінву за ухо, то зробив у тій конівці сухо. ЗОЮР. I. 204. 2) Ведро. Молодичка кароока… бігла з кінвами по воду. Федьк. Ум. Коні́вка.
Кінва́, ви́, ж., соб. Лошади. Бач, скілько кінви пасеться. Змиев. у.