Словник української мови (1927)/кіска
Зовнішній вигляд
◀ кіс | Словник української мови К кіска |
кісний ▶ |
|
Кі́ска, ки, ж. Ум. от коса́. 1) Употребляется как уменьшительное в указанных при слове коса́ значениях, преимущ. 1 и 2. Дівки гуляють, кісками мають. Грин. III. 85. 2) Нож из куска косы; употребляется как обыкновенный нож, а иногда служить и вместо бритвы. Пороблю було кіскою колеса млинові і п'ятірні, точнісінько, як у млині. Левиц. I. 102. 3) Род огорожи из хворосту. О. 1861. XI. Свидн. 63. О. 1862. V. Кух. 38. 4) В гуцульских хатах вешают в виде украшения под образами соединенные попарно початки кукурузы, для чего покрывающие их листья сплетаются в кі́ску. Шух. I. 100. 5) Род вышивки. Шух. I. 157, 158.