Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/кіхоть

Матеріал з Вікіджерел

Кі́хоть, хтя, м. Коготь. Розгреба (курча) своїми кіхтями пісок на греблі. Кул. На неї уже давно чорти кіхті гострять. Посл.