Словник української мови (1927)/ґанзур
| ◀ ґандзолля | Словник української мови Ґ ґанзур |
ґанити ▶ |
|
Ґа́нзур, ра, м. = Ка́нцур. Солому б'є на ґанзур. В ґанзур шенелю порвали. А зуби ше є? — Де там вам! Усі чисто посходили, до ґанзура. Звенигор. у. Д. Эварн.